- У матеріалах про 250-річчя Декларації незалежності США описують суперечності між проголошеними принципами рівності та реальним становищем людей у тодішньому суспільстві.
- El País наводить приклади використання ідей Декларації в суспільних рухах, зокрема під час конвенції в Сенека-Фоллз (1848) та виступу Фредеріка Дугласа (1852).
- The Guardian і Vox розглядають, як у США змінювалися підходи до історії революції та як праці історика Гордона Вуда впливають на сучасні дискусії.
Про це повідомляють El País, vox.com.
Декларація незалежності США, ухвалена 250 років тому, містить суперечності, які стосуються проголошених принципів рівності та реальної практики колоніального суспільства, йдеться в оглядових матеріалах про документ та його вплив.
У матеріалі El País зазначається, що преамбула Декларації проголошує формулу про те, що «all Men are created equal», а також принцип, що влада уряду має походити з «the Consent of the Governed». Водночас упродовж життя Томас Джефферсон, якого називають головним автором документа, змушував понад шість сотень людей, яких у матеріалі описано як Black slaves, працювати на його маєтку в центральній Вірджинії.
У матеріалі El País також ідеться, що Декларація засуджує короля Джорджа III Британії за «a History of repeated Injuries and Usurpations» і за «the Establishment of an absolute Tyranny over these States». Окремо в документі, за даними огляду, звинувачення пов’язуються з тим, що король нібито дозволяв «the merciless Indian savages» на кордоні вбивати людей, які, як зазначається, були «Americans» і «had invaded their lands».
За словами авторів El País, попри суперечності, ідеали Декларації стали ресурсом для американців, які прагнули збудувати республіку, що відповідатиме проголошеним обіцянкам і виправлятиме виявлені вади. У матеріалі згадується позиція політичного теоретика Даніелл Аллен, згідно з якою Декларація «makes a cogent philosophical case for political equality».
Також у огляді El País наведено приклади використання ідей Декларації в подальших суспільних рухах. Зокрема, вказується, що в 1848 році конвенція з прав жінок у Сенека-Фоллз, Нью-Йорк, ухвалила «Declaration of Sentiments and Resolutions», де зазначено, що «all men and women are created equal» (з приміткою, що курсив додано в оригіналі). У матеріалі також згадується виступ Фредеріка Дугласа 1852 року на День незалежності, де він, як описано, ставив питання про те, що означає «Fourth of July» для поневолених людей, і водночас говорив про «encouragement» від принципів Декларації.
Окремо в матеріалі The Guardian звертається увага на те, як у США змінювалося сприйняття власної історії до святкування 250-ї річниці. У статті зазначається, що під час кампанії 2020 року, пов’язаної з руйнуванням пам’ятників, протестувальники також демонтували статуї Джефферсона та Вашингтона. Також повідомляється, що Флорида і Техас, за даними матеріалу, переписали шкільні навчальні програми з історії революції, щоб просувати більш консервативні погляди.
Матеріал The Guardian також згадує, що в оглядах і дискусіях навколо революції фігурують різні дати, зокрема 2008, 1980 та 1876, а також пов’язує сучасну кризу США з політичним розвитком після повернення Дональда Трампа до посади. У тексті додається, що в матеріалі йдеться про прогноз Джорджа Вашингтона у його Farewell Address і про слова Авраама Лінкольна, наведені в статті.
У публікації Vox акцент робиться на тому, як історики та суспільні дискусії про американську революцію впливають на уявлення про країну. У матеріалі розповідається про історика Гордона Вуда, який, за даними Vox, помер у червні, і наводиться опис його книги The Radicalism of the American Revolution, де революцію подають як подію, що перетворила Америку на новий демократичний тип суспільства.
У Vox також згадується, що в 1991 році вийшла праця Вуда, а після його смерті з’явилися публічні висловлювання на його адресу з боку представників різних політичних кіл. У матеріалі наводяться приклади таких реакцій, включно з упоминанням Рона Десантіса, а також згадуються публікації низки організацій і медіа.